(097) 943-26-57
Справа № 638/9566/18
Провадження № 2/638/3989/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2018 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого:
Штих Т.В.
при секретарі судового засідання:
Тарасової О.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управляння юстиції у Харківській області, про визнання шлюбу недійсним, -
встановив:
Провадження по справі відкрито 14 вересня 2018 року ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Харкова Штих Т.В. за позовом про визнання шлюбу недійсним. Підставою для відкриття провадження у справі стала позовна заява ОСОБА_1, яка просила суд визнати недійсним шлюб, що був укладений нею 9 липня 1987 року з відповідачем ОСОБА_4. Одночасно з позовом, позивачка подала розрахунок можливих судових витрат та клопотання про допит свідка, який на її думку своїми показами може підтвердити фіктивність браку між нею та відповідачем. Додані до позовної заяви докази, а саме свідоцтво про укладення шлюбу, на думку позивачки свідчать про наявність зареєстрованого шлюбу, але цей шлюб був укладений без справжнього бажання сторін набути права і обовя"зки подружжя та створити сім’ю.
Ухвалою про відкриття провадження було призначено підготовче засідання, яке було призначене на 22 жовтня 2018 року. Відповідачу ОСОБА_2 та третій особі одночасно з ухвалою про відкриття провадження по справі була надіслана копія позовної заяви з доданими до неї документами. Цією ж ухвалою відповідачу був встановлений строк для надання суду відзиву на позовну заяву та всіх доказів, що можливо підтверджують заперечення відповідача проти позову в разі їх наявності. Відзив на позов від відповідача не надійшов.
В підготовчому судовому засіданні позивач, підтримала заявлене раніше клопотання про допит свідка ОСОБА_3, яка на її думку могла надати відомості щодо реєстрації шлюбу з відповідачем та пояснити як, склалися відносини після реєстрації. В задоволенні клопотання про допит свідка позивачці було відмовлено з тієї підстави, що зазначений свідок є матір"ю позивачки, про обставини справи знає зі слів доньки, а повідомити може лише відомості, які не впливають на кваліфікацію шлюбу, як недійсного . Для такої кваліфікації мають значення обставини яки існували на момент його укладення, а не ті, що склалися після реєстрації шлюбу. Третя особа в підготовче засідання не з"явилася з поважної причини, надіслала письмові пояснення. З них вбачається, що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області в 1987 році був зроблений актовий запис про шлюб. В підготовчому судовому засіданні позивачці були роз"ясненні її права повідомити суду про обставини, які нею раніше суду не повідомлялися, а також повідомити про докази, про які вона з якихось причин була позбавлена можливості повідомити раніше. Інших клопотань, а також заяв про зміну предмету та підстав позову від позивачки не надійшло. Після з"ясування цих обставин, суд постановив ухвалу по закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду. Судом був встановлений загальний порядок з"ясування обставин справи та дослідження доказів.
В ході судового розгляду по суті справи були встановлені фактичні обставини, які склалися між сторонами. Зокрема у вступному слові позивачка виклала зміст та підстави своїх вимог. З її показів вбачається, що у 1987 році, вона зареєструвала шлюб з громадянином Нігерії ОСОБА_4, який знаходився в місті Харкові про обміну студентами між СРСР та Нігериією та проживав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3. Позивачка, і до укладення шлюбу, і після цього, зокрема на час розгляду справи мешкала та мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Метою укладення шлюбу для позивачки було отримання закордонного паспорту громадинки СРСР для виїзду за його межі, а шлюб з іноземним громадянином мав забезпечити отримання такого паспорту. Інших цілей, а саме , створення сімї з проживанням однією родиною в неї не було. Позивачка визнала, що шлюб між нею та відповідачем ще на стадії подання заяви, визначався як фіктивний. Після його реєстрації ОСОБА_2 залишив СРСР та повернувся на батьківщину. Більше ніколи жодних контактів між сторонами не було. Реєстрація шлюбу підтверджується Свідоцтвом про шлюб та письмовими поясненнями третьої особа про здійснення актового запису про реємтрацію шлюбу.
Суд усвідомлює, що від дати реєстрації шлюбу сплило більше 31 року, а тому вважає за необхідне утриматися від прийняття рішення на підставі доказів, що стали або могли стати неповними або неточними через сплив часу. Саме тому, судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про допит свідка, покази, якого виходячи з наведеного не можуть вважатися точними та переконливими, а також взято до уваги, що отримати докази про перебування відповідача в Харкові в 1987 році та дату його повернення на батьківщину неможливо.
Дослідивши наявні в справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про їх чіткість, вагомість та взаємозв"язок між собою, а також про необхідність задоволення позовних вимог у зв"язку з цим. Зокрема покази позивачки про мотив укладення фіктивного шлюбу з метою отримання закордонного паспорту повністю узгоджується з загальновідомим фактом практичної неможливості реалізації цього суто декларативного права в колишньому СРСР і цей факт не потребує доказування. З дослідженого в суді паспорту позивачки вбачається, шо вона з 1983 року зареєстрована в постійному місці проживання в місті Харкові. Відповідь на запит суду до «Інформаційної судової системи», зроблена за заявою позивачки, вказує на те, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 у Державному реєстрі фізичнимх осіб - платників податків не зареєстроване і в межах України він не перебуває, На час реєстрації шлюбу, придбання житла за цивільно-правовою угодою в колишньому СРСР для спільного проживання було неможливо. Ця обставина загальновідома і доведенню не підлягає. Є також загальновідомим факт, що укладення наприкінці 1980-х років фіктивних шлюбів між громадянками СРСР та іноземцями було поширеним явищем. Отже причиною реєстрації фіктивного шлюбу треба вважати бажання позивачки набути певне право, а саме отримання закордонного паспорту СРСР. На додаток до цього суд визначає, що відносини подружжя ОСОБА_2, як до, так і після реєстрації шлюбу, були дуже нетривалими, факт спільного проживання відсутній, бажання вести спільне господарство, проживати однією сім"єю, дбати про моральний стан сім"ї та її добробут не встановлені.
Відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3, в судове засідання не з"явивися, про час і місце слухання справи повідомлявся, відзив на позов не надав.
Виходячи з сукупності вищезазначених обставин, суд доходить висновку, що мотиви реєстрації шлюбу позивачкою, її попередня та подальша поведінка узгоджуються з правовою кострукцією статті 47 Кодексу про шлюб та сімю УРСР ( в редакції 1969 року) , яка в поєднанні із статею 15 цього ж Кодексу, дає підстави вважати шлюб фіктивним навіть у тому разі, якщо хоча б один з подружжя не мав наміру створення сім"ї. Цей висновок дає змогу визнати шлюб між позивачкою та відповідачем фіктивним і для цього достатньо відсутності наміру створення сім"ї лише в одної позивачки.
Суд виходить з того, що шлюб є своєрідним двостороннім правочином між чоловіком та жінкою, спрямованим на набуття взаємних прав та обов"язків. Правомірність правочину презумується, але може бути спростована вагомими, чіткими та взаємопов"язаними доказами. На переконання суду, в даному випадку обставини справи, що свідчать про фіктивність шлюбу мають перевагу над визначеною законом презумпцією правомірності шлюбу, яка в даному випадку існує попри волю зацікавленої особи, і не тільки нікому не приносить користі, а й порушує право позивачки на створення справжньої сім"ї в майбутньому. Отже має місце порушення прав позивачки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення прав позивачки реєстрацією фіктивного шлюбу та про необхідність захисту порушених прав шляхом визнання зареєстрованого шлюбу недійсним.
До правовідносин, що склалися між сторонами справи мають бути застосовані норми матеріального права, які діяли на момент реєстрації шдюбу. В вирішенні справи мають бути застосовані приписи статей 15, 47 Кодексу про шлюб та сімю УРСР ( в редакції 1969 року) в їх сукупності і які діяли на момент рееєстрації шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259,263,264,265 Цивільно-Процесуального Кодексу України, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місцепроживання: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 22 вересня 1999 року до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_3, (облікова картка фізичної особи платника податків відсутня) про визнання недійсним шлюбу зареєстрованого 09 липня 1987 року Палацем одруження «Дзержинський» міста Харкова, актовий запис № 1680 задовольнити повністю.
Визнати шлюб недійсним з моменту його укладення.
Судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 704 гривни 80 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1.
Письмові докази, а саме свідоцтво про шлюб залишити в матеріалах справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя