(097) 943-26-57
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 645/2456/18
Провадження № 22-ц/818/2120/19
03 червня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря судового засідання: Сидорчук М.О.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, ухвалене 08 лютого 2019 року о 13 годині 07 хвилин у складі судді Ульяніч І.В.,-
установив:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, що був уточнений 08.10.2018 (т. 1 а.с. 144 - 147) про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_2 власними силами та за власний рахунок знести паркан із профнастілу, встановлений по всій довжині поміж земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову зазначив, що він є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0513 га, що була надана йому для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 09 листопада 2007 року (а.с.6). Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 . Акт виданий та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 810767100105 та виданий 09 листопада 2007 року. Межі зазначеної земельної ділянки встановлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що виготовлена ТОВ «К-ЮЦ «Землемір», та відповідають даним договору від 09.10.1957 про надання в безстрокове користування та технічному паспорту.
У травні 2012 року сусідка позивача ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , встановила паркан між земельними ділянками, що належать їй та позивачу, чим порушила межі земельної ділянки ОСОБА_1 , встановлені на підставі Державного акту. Він неодноразово звертався до відповідачки т землевпорядних органів з проханням відновити межу відповідно до координат, зазначених у Державному акті, проте досі його право власності залишається порушеним. У 2017 році відповідач замінила паркан із дротяної сітки на новий паркан із профнастілу.
Згідно висновку земельно-технічної експертизи №2439 від 09.07.2014, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, межі земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.11.2007 року серія НОМЕР_1 та зазначеної у електронному обмінному файлі, не відповідають фактичним межам земельної ділянки. Площа фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 складає 0,0503 га. На межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 існує на теперішній час паркан із дротяної сітки, розташований на відстані: від фасадного кута будинку АДРЕСА_1-3,18 м., від фасадного кута будинку АДРЕСА_2 - 1,26 м., від кута будинку АДРЕСА_1 - 1,34 м., від кута будинку АДРЕСА_2 - 1,16 м., розташування паркану не відповідає державному акту від 09.11.2007 року. Розмір земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка надана в безстрокове користування рішенням № 48 виконкому Сталінської райради депутатів трудящих від 21.03.1961 року, у разі перенесення з фасадної сторони паркану між ділянками в сторону ділянки АДРЕСА_2 на 0,60 м. не буде меншою за вказаною в рішенні. У разі перенесення існуючого паркану між ділянками в сторону ділянки №15 на 0,60 м., фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 збільшиться на 8 кв.м., та складатиме - 0,0511 га. Також висновком земельно-технічної експертизи №2439 від 09.07.2014 року встановлено, що рішенням виконкому Сталінської райради депутатів трудящих № 48 від 21.03.1961 року земельна ділянка АДРЕСА_2 , площею 514 кв.м. була надана для будівництва індивідуального будинку. А на момент проведення експертизи фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_2 склала 523 кв.м.
Оскільки відповідач добровільно не бажає усувати допущене порушення права власності позивача на землю, ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що межі земельної ділянки, наданої у безстрокове користування ОСОБА_3 , для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення виконкому Сталінської райради депутатів трудящих від 26.04.1957 року №84, у м. Харкові по пров. Плідному у м. Харкові , не відповідають фактичним межам земельної ділянки, якою користується позивач, що підтверджено земельно-технічною експертизою. Але позивачем не надано суду доказів, що невідповідність фактичних розмірів земельної ділянки позивача розмірам, встановленим рішенням про виділення землі у безстрокове користування та державному акту про право власності на землю, виникло саме з вини відповідача та встановлення нею паркану. Позивачем не надано доказів порушення його прав саме відповідачкою.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам порушення відповідачкою належного йому права власності на земельну ділянку, що містяться в матеріалах справи. А саме, даними акту - прийняття виконавчих робіт від 01.06.2012 року підтверджується встановлення в натурі на місцевості точок повороту між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що закріплені металевими штирями. Ці нові межі з апелянтом не узгоджені. Факт порушення відповідачем права власності позивача також підтверджується даними висновку Немишлянського ВПГУ НП в Харківській області.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Посилається на те, що питання визначення межі між домоволодіннями сторін у справі було предметом розгляду землевпорядних органів. За результатами розгляду матеріалів та виїзду 25.07.2012 року членів комісії на місцевість установлено, що причиною спору є те, що конфігурація спільної межі вказаних домоволодінь не відповідає межі Державного акту на право власності на належну позивачу земельну ділянку. ОСОБА_1 було рекомендовано використовувати земельну ділянку відповідно до проекту землеустрою та звернутися до землевпорядної організації для встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до Державного акту на право власності на землю.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та як слідство порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням №84 Сталінської райради депутатів трудящих від 26.04.1957 року «Про виділ земельної ділянки для забудови жилого будинку» ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка для забудови жилого будинку загальною площею 514 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
27 грудня 2006 року спеціалістом ТОВ «Консультаційно-юридичний центр «Землемір» було складено Акт встановлення і погодження меж земельної ділянки, у якому підписалися землекористувачі домоволодіння АДРЕСА_3 ОСОБА_6 , домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , домоволодіння по АДРЕСА_4 ОСОБА_8 та домоволодіння по АДРЕСА_5 ОСОБА_11 Акт було також підписано ОСОБА_1 і всі землекористувачі з фактичною площею земельної ділянки ОСОБА_1 були згодні (т.1 а.с.62).
09 листопада 2007 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0513 га, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.6).
Згідно пояснювальної записки товариства з обмеженою відповідальності «ЗІК» до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд м. Харків, пров. Плідний 1-й , зазначено, що площа земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 складає 0,0513 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд. Фактична площа земельної ділянки булла уточнена по результатам топографо-геодезичного знімання, складає 0,0501 га, на різницю площ суттєво вплинула розбіжність між лінійним проміром по червоній лінії (згідно державного акту - 12,52 м, згідно фактичного землекористування - 11,83 м), що показано на кадастрових планах (т.1 а.с. 40).
Згідно відповіді № 570/0/19-17 від 12.07.2017 на звернення позивача голова Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради повідомив, що питання, порушенні у зверненні стосовно виправлення недоліків (технічних помилок), допущених фірмою КЮЦ «Землімер», яка розробляла технічну документацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вирішуються в судовому порядку. Що стосується паркану, який був побудований за власні кошти голови комісії, то його будівництво було погоджено з позивачем під час виїзду комісії на місцевість за його проханням (а.с.76, 77).
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №2439 від 09.07.2014 року (т.1 а.с. 97-116), наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, межі земельної ділянки, наданої у безстрокове користування ОСОБА_3 .М, для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення виконкому Сталінської райради депутатів трудящих від 26.04.1957 року №84, у м. Харкові по пров. Плідному 1-му, у м. Харкові , не відповідають фактичним межам земельної ділянки. Межі земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.11.2007 року серія НОМЕР_1 та зазначеної в електронному обмінному файлі не відповідають фактичним межам земельної ділянки, що наведено графічно в додатку № 2 до висновку експертизи. Вірогідно, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наданої у безстрокове користування ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення виконкому Сталінської райради депутатів трудящих від 26.04.1957 року №84 не співпадають з межами наведеними в державному акті на цю земельну ділянку від 09.11.2007 року. Встановлена невідповідність фактичних меж земельної ділянки її межам згідно договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку та державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.11.2007 року.
Згідно висновку вищезазначеної судової земельно-технічної експертизи на межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 існує паркан з дротяної сітки, розташований на відстані: від фасадного кута будинку АДРЕСА_1 - 3,18 м., від фасадного кута будинку АДРЕСА_2 - 1,26 м., від кута будинку АДРЕСА_1 - 1,34 м., від кута будинку АДРЕСА_2 - 1,16 м. Розташування паркану не відповідає державному акту від 09.11.2007 року. Розмір земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка надана в безстрокове користування рішенням № 48 виконкому Сталінської райради депутатів трудящих від 21.03.1961 року, у разі перенесення з фасадної сторони паркану між ділянками в сторону ділянки АДРЕСА_2 на 0,60 м. не буде меншою за вказаною в рішенні. У разі перенесення існуючого паркану між ділянками в сторону ділянки АДРЕСА_2 на 0,60 м., фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_1 збільшиться на 8 кв.м., та складатиме - 0,0511 га.
Відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт від 01.06.2012 року були внесені точки повороту меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Вказаний акт підписано представником виконавця Іщенко М . В. та представником замовника ОСОБА_2 (т.1 а.с. 137 зворот).
Як вбачається з повідомлення Комісії з розгляду земельних спорів Виконавчого комітету Харківської міської ради № Х-8-644/0/82-1201-16 від 02.09.2012 року, Комісією рекомендовано ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до землевпорядної організації, яка виконувала проект землеустрою для встановлення та відновлення меж земельної ділянки по пров.1-му Плідному у м. Харкові відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.11.2007 року № 810767100105 (т.1 а.с. 138).
Згідно копії заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.08.2015 року по цивільній справі № 645/2900/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Землемір», треті особи: ТОВ «ЗІК», ОСОБА_10 , ОСОБА_2 про зміну координатних точок, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2015 року зазначене рішення було залишено без змін. Згідно рішення суду позивач не звертався до землевпорядних організацій для відновлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 і йому було б відмовлено, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними та безпідставними (т.1 а.с. 9-10).
Відповідно до принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Статтею 41 Конституції України, статтею 321 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що право приватної власності є непорушним. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 статті 90 Земельного кодексу України). Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Згідно статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
В судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції сторони факт встановлення паркану на межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із дротяної сітки, що розташований на відстані: від фасадного кута будинку АДРЕСА_1 - 3,18 м., від фасадного кута будинку АДРЕСА_2 - 1,26 м., від кута будинку АДРЕСА_1 - 1,34 м., від кута будинку АДРЕСА_2 - 1,16 м., не заперечували.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №2439 від 09.07.2014 року розташування паркану таким чином не відповідає державному акту ОСОБА_3 від 09.11.2007 року. При цьому ОСОБА_2 державний акт на свою земельну ділянку не отримала.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову, суд не надав належної оцінки поясненням сторін та даним висновку судової земельно-технічної експертизи № 2439 від 09.07.2014 року і дійшов помилкового висновку про не доведення позивачем факту порушення його прав з боку відповідача.
Оскільки паркан ОСОБА_2 знаходиться на ділянці позивача, він має бути демонтований. Його подальше використання залежить від волі власника паркану, який вправі сам розпорядитися матеріалами після демонтажу.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню. Позов ОСОБА_1 належить задовольнити: усунути перешкоди йому у здійсненні права власності шляхом відновлення межі і зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати паркан.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду із позовною заявою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (т.1 а.с. 1). При подачі апеляційної скарги - 1057 грн. 20 коп. (т.1 а.с. 202).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Враховуючи обґрунтованість апеляційної скарги позивача, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1762 гривні (1057,2+704,8) судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ,376, 381-384 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2019 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 і АДРЕСА_2 відповідно до даних земельно-кадастрової документації.
Зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати паркан, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1772 ( одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 червня 2019 року.
Головуючий
Судді