(097) 943-26-57
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
справа № 641/9975/19
провадження № 22-ц/818/3323/20
10 грудня 2020 року м. Харків
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Богдан М.В.,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1.
Позов мотивований тим, що 30 грудня 2000 року між позивачем та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають двох синів. Повнолітнього - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження діти проживають разом з позивачем у квартирі АДРЕСА_1 . Це 4-х кімнатна квартира, яка на праві власності належить батьку позивача. З моменту одруження позивач з відповідачкою постійно проживали разом із його батьками, займали окрему кімнату, та їх діти також займали кожен окрему кімнату. У вересні 2018 року відповідач пішла від позивача, та стала мешкати в будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_3 , будинок складається із двох кімнат. Молодшого сина ОСОБА_3 вона забрала жити до себе. Старший син ОСОБА_6 виявив бажання залишитися проживати з позивачем. У 2017 році син ОСОБА_3 став навчатися в Харківській загальноосвітній школі № 151, яка знаходиться поблизу будинку тещі. Школу № 151 вони з дружиною обирали разом, на той час їм здавалося, що таке розташування школи буде зручним, оскільки бабуся матиме змогу забирати ОСОБА_3 зі школи, коли батьки зайняті на роботі. Тому коли дружина із сином переїхали, школа виявилась поблизу їх проживання. Весь другий клас (навчальний рік 2018-2019) молодший син ОСОБА_3 мешкав разом із відповідачкою. Проте знаходився на повному утриманні позивача. У спортивних чи інших розвиваючих гуртках син не навчався. Навчальні досягнення сина ОСОБА_3 у школі № 151 дуже слабкі, на початковому рівні. Син небажання навчатися пояснював тим, що мати весь рік дома не знаходилась, а він проживав тільки із бабусею, допомагати із домашніми завданнями по школі йому немає кому. Вихідні дні протягом роздільного проживання батьків ОСОБА_3 проводив у позивача. Літом 2019 року дитина також проживала у позивача разом із старшим братом та бабусею з дідусем. Усі літні канікули ОСОБА_3 зі старшим братом ходили до спортивного майданчика. Їхати до матері син відмовлявся з тієї причини, що вона стала проживати з іншим чоловіком. Оскільки відповідачка з новим чоловіком зайняли окрему кімнату, дитина змушена ділити кімнату разом із бабусею, більш того за браком місця, син не має свого окремого ліжка, спить на дивані разом з бабусею. У квартирі позивача ОСОБА_3 має свою окрему кімнату, стіл, комп`ютер, телевізор. За таких обставин, ОСОБА_3 просив позивача залишитися проживати в нього, тому ОСОБА_1 разом із сином вирішили, що ОСОБА_3 буде навчатися в іншій школі № 94, яка розташована поблизу їх будинку. Першу чверть 3-го класу син став навчатися у новій школі та проживати разом з позивачем. Вихідні дні син проводив у будинку бабусі, разом із матір`ю та її новим чоловіком. Відповідач вимагає від сина, щоб він її нового чоловіка називав «тато». Сину новий чоловік відповідача не подобається, оскільки останній говорить до нього нехороші слова. Наприкінці жовтня 2019 року (під час канікул) до позивача зателефонувала ОСОБА_2 і повідомила, що знов перевела сина навчатися до школи №151. З цього часу син знову мешкає у відповідача, на має свого окремого ліжка для сну та відпочинку. До позивача приїжджає на вихідні дні, знаходиться на повному його забезпеченні. ОСОБА_1 вважає, що сину ОСОБА_3 ліпше буде проживати з ним. У позивача є всі необхідні умови для його зручного проживання, він працює, має машину, добрий стан здоров`я, не палить та зовсім не вживає алкогольних напоїв й інших заборонених препаратів. У будинку ОСОБА_1 , його старший син та батьки позивача проживають дружньо однією сім`єю. Будинок позивача є для ОСОБА_3 рідною домівкою, оскільки в ньому він проживав із народження.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради встановлена недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Враховуючи вік дитини, а також його бажання залишитися проживати з матір`ю, виявлене під час спілкування із працівником департаменту, якнайкращі інтереси дитини, суд дійшов до висновку про те, що дитина має залишитися проживати із матір`ю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, а саме під час засідання комісії з питань захисту прав дитини з ОСОБА_3 була проведена розмова дитячим спеціалістом-психологом, під час якої син повідомив, що хоче проживати з обома батьками, не віддаючи перевагу жодному з них. Така інформація у висновку Комісії не відображена. Крім того, суду не був наданий акт обстеження умов місця проживання дитини за адресою проживання ОСОБА_2 , хоча ухвалою суду така інформація була витребувана. Під час розгляду справи суд не врахував інтереси малолітнього, не з`ясував його думку щодо бажання проживати з батьком або з матір`ю, не дав оцінки тому, що позивач офіційно працевлаштований, дитина забезпечена необхідними предметами для його повного та гармонійного розвитку, продуктами харчування, одягом, навчальним приладдям, має окрему кімнату та комп`ютер. Дитина почуває себе добре у середовищі, у якому вона проживала з народження до вересня 2018 року, хлопчик охоплений любов`ю та турботою. У житті дитини присутня стабільність, що є важливим фактором у його розвитку, як особистості. Суд першої інстанції не взяв до уваги умови проживання дитини у відповідача, відсутність у ОСОБА_2 роботи та доходу, а також взаємовідносини між новим чоловіком відповідача і ОСОБА_3.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін та їх представників, пояснення малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 30.12.2000 по 24.12.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 у справі № 641/9974/19 (а.с. 7, 62).
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями повторних свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 (а.с. 19-20).
Повнолітній ОСОБА_1 проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене вбачається із копії довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.11.2019 (а.с. 18).
Спір у дійсній справі виник з приводу визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (надалі СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (надалі Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що не зважаючи на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком та наявність в останнього умов для проживання дитини, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради малолітній ОСОБА_3 висловив бажання проживати із матір`ю, ОСОБА_2 . Комісія з питань захисту прав дитини визначила недоцільним визначати місце проживання дитини разом із батьком ОСОБА_1 , і суд не вбачав підстав для незгоди із таким висновком.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.
До позовної заяви ОСОБА_3 додав також копію декларації № 0001-7К9Т-Т100 від 30.09.2018 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до якої адресою фактичного місця проживання або перебування ОСОБА_3 вказана: АДРЕСА_1 , а відповідальною особою визначений батько - ОСОБА_3 (а.с. 10).
Також була надана характеристика ОСОБА_3 від Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 94 від 18.11.2019 за № 01-65/741, відповідно до якої за період навчання ОСОБА_3 у школі з 01.09.2019 по 04.11.2019 (третій клас) батьки приділяли достатньо уваги вихованню сина. Але більше спілкування відбувалося через батька, ОСОБА_3 , який майже щодня спілкувався з учителем, прислухався і виконував усі його рекомендації, які стосувалися навчально-виховного процесу. Дитина була доглянута, всі домашні завдання виконані (а.с. 11-12).
З табеля за попередній навчальний рік (2018/2019, другий клас) вбачається, що ОСОБА_3 навчався у Харківській загальноосвітній школі № 151 та мав оцінки «відмінно» (а.с. 13).
З виписки комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 21» від 28.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться під наглядом лікаря поліклініки з 2005 року. На диспансерному облікові з приводу хронічних захворювань не стоїть (а.с. 14).
ОСОБА_1 до позову додав також характеристику зі свого місця роботи, обслуговуючого кооперативу колективу власників автогаражів «Металіст», у якій він позитивно характеризується. У довідці також указано, що ОСОБА_1 працює у кооперативі з 19.01.2009 (а.с. 15). Позитивна характеристика надана також із місця проживання позивача, житлово-обслуговуючого кооперативу «ЖВК-96» (а.с. 16).
Надана була також довідка про доходи ОСОБА_1 № 11 від 25.11.2019 та вже згадувана вище довідка про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.11.2019, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - з 29.10.2002, ОСОБА_7 (батько), ОСОБА_8 (мати), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_3 (син), який постійно проживає за вказаною адресою з народження (а.с. 18).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року суд на виконання вимог ст. 161 СК України витребував у Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради письмовий висновок доцільності проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків; а також акт обстеження умов місця проживання малолітньої дитини за адресою проживання матері - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , та за адресою проживання батька - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Також витребувано зі Слобожанського об`єднаного управління пенсійного фонду України виписку з системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) на ОСОБА_2 (а.с. 47).
Відповідно до пункту 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Шістнадцятого березня 2020 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав суду висновок № 158 від 27.02.2020 (а.с. 50-52), у якому вказав, що згідно з інформацією Харківської загальноосвітної школи № 151 вихованням ОСОБА_3 займається ОСОБА_2 та бабуся, ОСОБА_9 . Батько ОСОБА_1 за час навчання ОСОБА_3 у школі (01.09.2017 - 23.07.2019) час від часу забирав сина у п`ятницю після школи, але навчанням, досягненнями, розвитком сина не цікавився, батьківські збори не відвідував, із класним керівником не спілкувався. Комісія врахувала інформацію стосовно ОСОБА_3 , надану Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 94, зміст якої викладений вище у характеристиці від 18.11.2019 за № 01-65/741 та думку ОСОБА_3 , який у спілкуванні висловив бажання проживати із матір`ю, ОСОБА_2 . Тому Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради був зроблений висновок про те, що не доцільно визначати місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1.
При цьому департамент надав акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 28.01.2020, згідно з яким ОСОБА_1 проживає в ізольованій чотирикімнатній квартирі зі всіма зручностями, електропіччю. Умови проживання гарні, загальна площа квартири 141 кв.м., житлова - 132 кв.м. Квартира облаштована сучасними меблями, кухонними та побутовими приладами. У Ярослава є окрема кімната 17 кв.м., у якій є ліжко, облаштований куточок для навчання, комп`ютер телевізор (а.с. 53).
Суд першої інстанції не врахував, що акту обстеження проживання матері дитини ОСОБА_2 департамент не надав.
Також на виконання ухвали суду від 11.03.2020 була надана довідка за формою ОК-5, з якої убачається, що ОСОБА_2 з серпня 2004 року по вересень 2019 року отримує заробітну плату. Тобто можна зробити висновок, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштована (а.с. 57-61).
Для усунення неповноти встановлення обставин справи, допущеної Комінтернівським районним судом м. Харкова, Харківський апеляційний суд ухвалою від 23.07.2020 зобов`язав Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати повторний висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за результатами обстеження умов проживання обох батьків. Також зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради забезпечити явку педагога у наступне судове засідання (а.с. 108-110).
На виконання ухвали суду Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав повторний висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 № 487 від 05.10.2020, за змістом аналогічний першому висновку № 158 від 27.02.2020 (а.с. 130-132).
Разом з тим, до висновку департамент два акти обстеження умов проживання ОСОБА_3 . Перший за адресою проживання його матері, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , від 22.09.2020. В акті вказано, що житло складається з однієї кімнати. Це одноповерховий житловий будинок, в користуванні на праві власності - 1/3. Загальна площа 30 кв.м., житлова - 26 кв.м. В наявності світло, вода не централізована (бак), опалення не централізоване, біотуалет. В наявності вся необхідна побутова техніка, меблі. Санітарно-гігієнічні норми задовільні, в квартирі чисто. Для виховання, розвитку та проживання дитини наявні окреме ліжко, облаштоване місця для навчання та розвитку, речі та взуття відповідного віку та сезону, іграшки, книжки, велосипед. В холодильнику в наявності продукти харчування. За вказаною адресою мають постійне місця проживання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (брат ОСОБА_3 ), ОСОБА_9 (бабуся). Вітчим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (вітчим) проживає без реєстрації (а.с. 133).
Акт обстеження квартири, у якій проживає ОСОБА_1 , від 03.09.2020 аналогічний за змістом акту від 28.01.2020, наданому разом із висновком № 158 від 27.02.2020 (а.с. 53).
В судове засідання 10.12.2020 позивачем також були надані такі докази: лист комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 21» Харківської міської ради № 01-04/66/0/541-20 від 24.11.2020, у якому вказано, що від лікаря терапевта ОСОБА_12 (з якою була укладена декларація № 0001-7К9Т-Т100 від 30.09.2018 на а.с. 10) надійшла інформація про те, що у 2019 році ОСОБА_3 за медичною допомогою звертався у супроводі обох батьків. У 2020 році хлопчик відвідував поліклініку у супроводі батька.
Також були надані лист та характеристика ОСОБА_3 від Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 151 від 20.11.2020 № 680/02-10/20. В указаних документах указано, що ОСОБА_3 відвідував школу з 01.09.2017 по 23.07.2019, і з 05.11.2019 зарахований до неї повторно. Розлучення батьків негативно впливає на емоційний стан дитини. І батько, і мати приділяють достатньо увагу навчанню сина, допомагають йому у виконанні домашніх завдань, регулярно відвідують батьківські збори. Обидва цікавляться успіхами сина, консультуються з класним керівником, переглядають щоденник, реагують на записи в ньому, що свідчить про їх відповідальність й активну батьківську позицію. ОСОБА_3 живе у мами, батько забирає його кожної п`ятниці.
Харківському апеляційному суду позивачем був наданий висновок психолога ОСОБА_13 комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча лікарня № 5», у якому вказано, що ОСОБА_3 , 2011 року народження, на прийомі з батьками повідомив, що проживає із мамою, але з батьком теж хоче бути. Не знає як вирішити так, щоб добре було всім. При зображенні малюнку родини намалював себе в оточенні батьків, потім зобразив брата, бабусю, дідуся. На думку психолога, це свідчить про важливість контакту хлопця з батьками, потребу бути поруч із ними, відчувати передбачуваність, безпеку, стабільність. Із указаного ОСОБА_13 зробив висновок, що дитина має однакове емоційне близьке ставлення до обох батьків, потребу, щоб вони були поруч.
Із викладених вище доказів, колегія суддів робить висновок, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обидва є здоровими, працездатними людьми зі стабільним прибутком. Сторони не заперечували, а з матеріалів справи не вбачається, що хтось із батьків ОСОБА_3 зловживає алкогольними чи наркотичним засобами, має залежності, що можуть негативно вплинути на розвиток, безпеку та здоров`я малолітнього ОСОБА_3 .
Обидва з батьків цікавляться життям сина ОСОБА_3 , приймають у ній участь.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Колегією суддів у судовому засіданні 10.12.2020 у присутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради був опитаній малолітній ОСОБА_3 , який повідомив, що однаково сильно любить обох батьків, проте бажає проживати разом із батьком. Квартиру в якій народився та проживав до розлучення з батьками вважає своїм домом, має в ній власну кімнату та всі умови для проживання. Зазначив, що раніше висловлював бажання проживати з матір`ю, оскільки не хотів її ображати та знав, що вона буде його просити залишитися разом з нею. Мати зайнята вихованням молодшого братика та приготуванням їжі, у неї не вистачає часу на нього. В той час, як у батька він має достатньо уваги з боку родини: тата, бабусі, та старшого брата ОСОБА_6 , який гарно готує та проводить з ним багато часу. За місцем проживання матері він не має своєї кімнати, спить на надувному матраці, ходить у дворовий туалет. Присутній в судовому засіданні малолітній мав перелом ноги. Пояснив, що потрапив під машину під час його поверненя додому зі школи. Після відвідування лікарні та накладення гіпсу, ОСОБА_3 деякий час жив у матері. Потім його забрав батько, бо у квартирі батька йому зручніше. Батько зробив йому стіл, який можна ставити на ліжко та писати, робить з ним уроки. Хлопчик повідомив суду, що не хоче повертатися до матері, бо вона потім не відпускає його додому ( до батька), за час проживання у батька жодного разу його не відвідувала та не телефонувала.
Колегія суддів уважає, що за однакового ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наявності у кожного з них матеріальної можливості забезпечити сину належні умови існування та однакової прихильності дитини до кожного, думка дитини щодо місця свого проживання має бути врахована.
Також колегія суддів ураховує, що на малюнку сім`ї поряд із батьками ОСОБА_3 зобразив бабусю, дідуся та старшого брата, а не вітчима, бабусю та молодшого брата. В судовому засіданні називав квартиру батька своїм домом, дуже дружній зі старшим братом, має стабільні відносини зі всіма членами родини та своє важливе місце в цій родині. Це свідчить про сприйняття дитиною саме родини ОСОБА_1 комфортним та постійним середовищем свого існування. Як убачається з актів обстеження умов проживання, які не були враховані Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради при складанні кожного зі своїх висновків, саме за місцем проживання ОСОБА_1 у дитини є власна кімната для проживання, облаштована всім необхідним, що, на думку колегії суддів, позитивно впливатиме на її психоемоційний розвиток.
З наданих сторонами доказів також убачається, що з народження ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , отримував за цією адресою медичну допомогу, що свідчить, що саме проживання за вказаною адресою сприятиме сталості життєвих умов проживання дитини.
Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та викладені вище висновки, суд апеляційної інстанції вважає за можливе відступити від висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради та визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком, ОСОБА_1.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 при подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплачував судовий збір (а.с. 1, 76), отже, з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути 1921 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2020 року скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце мешкання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн понесений у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції та переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 грудня 2020 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді С.С. Кругова, Н.П. Пилипчук